15/08/2026
Дивлюся на цю фотографію і думаю про те, як сильно ми змінюємося з роками, хоча самі не завжди це помічаємо.
Іноді згадуєш себе кілька років тому й думаєш: от тоді в мене було більше енергії, я легше на щось погоджувалася, могла більше працювати, чогось дуже хотіла, кудись поспішала. І часом навіть виникає бажання повернути ту себе.
А потім я думаю: а навіщо?
Та я була саме такою, якою могла бути на той момент. З тим досвідом, який у мене був, з тими бажаннями, поглядами на життя і розумінням себе.
Сьогодні я інша. Не краща і не гірша – просто інша.
За цей час я багато чого прожила, у чомусь помилилася, щось зрозуміла, від чогось відмовилася. Я змінила своє ставлення до роботи, грошей, людей, до того, скільки всього мені взагалі потрібно встигнути і що для мене сьогодні означає добре жити.
І мені здається абсолютно нормальним, що сьогодні я можу не хотіти того, чого дуже хотіла десять років тому.
Дивним було б якраз прожити десять років і залишитися тією самою.
Тому зараз, коли я дивлюся на свої старі фотографії, мені вже не хочеться порівнювати: де я була кращою, красивішою, легшою, сміливішою чи щасливішою.
Я просто дивлюся на ту себе й добре розумію, чому тоді була саме такою, чому хотіла саме цього і чому приймала саме такі рішення.
І я вдячна їй за те, куди вона мене зрештою привела.
Бо через десять років я, напевно, так само подивлюся на себе сьогоднішню й подумаю: «Боже, скільки ж ти тоді ще всього не знала».
І мені ця думка подобається.
Значить, я не стою на місці 🫶🏻
ваш флорист,
Вікторія