04/10/2025
Весь вересень мене не було вдома. Спершу — два тижні у Франції, потім коротке повернення до Києва на 4 дні, і далі — моє перше відрядження в Емірати
Інтенсивна робота, нові правила, нові норми проєктування, новий ритм — усе свіже, незнайоме, я сама ніби ще не встигаю за собою 😳
Тішить факт, що за вересень я встигла побувати у двох Луврах: у Парижі й в Абу-Дабі. Контрастно, пізнавально і, чесно, просто прикольно так пригати по світу
Дуже цікаво спостерігати, наскільки різними є Захід і Схід
Захід — розв’язний, вільний, іноді навіть безцеремонний, але щиро толерантний до будь-якого самовираження, походження, вигляду
Схід — стриманий, люблячий лоск, розкіш і життя, яким можна хизуватись. Але за цією блискучою обгорткою часто відчувається старий уклад — майже рабовласницький, де окремі національності приречені залишатись на нижчих сходинках
Емірати, які ще недавно були пустелею, сьогодні намагаються купити собі історію. Дубай прагне виглядати як Нью-Йорк, і мати власну версію лондонського Біг-Бена. А Абу-Дабі купили право називатись Лувром за 525 мільйонів доларів і ще 747 мільйонів заплатили за оренду творів мистецтва
Експозиція цікава, але хаотична. На мій субʼєктивний погляд - архітектура музею вражає більше, ніж його колекція.
Під час будівництва, до речі, звучали звинувачення у жорсткій експлуатації робітників — дехто називав це «сучасним рабством»
Дешева робоча сила і нафта дозволяють Еміратам зростати. А Європа, зі своєю повагою до кожного працівника і гідною оплатою, просто не може конкурувати в такому темпі. Але мабуть, й не повинна.
Україна, як завжди, десь посередині. Ми ще не настільки толерантні, як Захід, але вже розв’язні.
Ми ще не навчилися цінувати кожну працю відповідно до її кваліфікації і ще так само любимо трошки пожити на показ
Чому я все це описую? Бо мені справді цікаво розуміти, як живуть люди. Цей уклад, ці відмінності формують і спосіб мислення, і архітектуру, і дизайн, і майбутнє
І мені весь час крутиться в голові питання:
Куди йде Україна?
Як ми змінимось після війни?
Чи знайдемо ми свій шлях — не між Сходом і Заходом, а свій, окремий, справжній?
