28/08/2023
Чому люди ображаються?
Останнім часом частенько помічаю, що дорослі (за віком) люди ведуть себе наче діти малі: ображаються та чогось вимагають від інших (часто дорослих ментально) людей.
Колись давно, ще коли психологія та особистісне зростання не були мейнстрімом, почула одну фразу, яка перевернула моє ставлення до образ:
ОБРАЗИ - ЦЕ НАШІ НЕВИПРАВДАНІ ОЧІКУВАННЯ.
НАШІ
невиправдані
очікування.
НАШІ.
Тобто,
МИ очікували, що людина зробить щось певним чином. А людина вчинила так, як вважала за потрібне.
І от ми всі такі ображені, що склалося не так, як ми хотіли.
Але вибачте.
Чому інша людина мала діяти так, як МИ це собі уявляли?
Це вже наші проблеми. Чи не так?
Це перше.
По-друге, ображаючись, людина сама в себе краде енергію.
Образа душить самого ображеного.
Бо людині, на яку ми ображаємось, може бути глибоко всеодно. Вона може навіть не думати і не знати, що вона когось засмутила своїми діями.
Розумієте в чому парадокс?
Ми ж собі думаємо, що вона буде почувати себе винною, картатиме себе.
А вона живе собі своє життя і не думає про це (а може навіть і не знає).
А ми тим часом їмо себе зсередини.
Ну, і третє.
Якщо вже людина дійсно вас образила чимось і ви не можете це відпустити, просто проговоріть це з нею.
Не тримайте в собі.
Але спокійно і без звинувачень.
Але ж не з усіма підряд.
Якщо вам просто хтось наступив на ногу в маршрутці, то не треба влаштовувати там сповідальню привселюдно 😁
Тож, наступного разу, коли збиратиметесь образитися на когось, згадайте цей мій пост і сто разів подумайте:
"А нахіба взагалі воно мені треба?"
А ви часто ображаєтеся?
Чи може на вас?